Привіт, я - Павло Гридін, другий пілот авіакомпанії SkyUp Airlines

Привіт, я – Павло Грідін, другий пілот авіакомпанії SkyUp Airlines

Я з авіаційної сім'ї: мій батько – пілот, а його батько працював на заводі ім. Антонова.

У перший тиждень життя мене перевезли з Києва до Кіровограда (у тодішню «кузню» пілотів) і там зареєстрували. Через 18 років, коли я вступав до ДЛАУ (Льотна академія НАУ в Кропивницькому, колишньому Кіровограді), всі, хто перевіряв мій паспорт, казали: «О-о-о... повернувся на історичну батьківщину?!»

Мої дитячі спостереження за татом та його друзями-пілотами зробили свою справу – рішення стати пілотом я прийняв ще в дитсадку і відтоді його не міняв. Люди йдуть в авіацію за покликом серця і тому максимально відкриті, готові ділитися своїми емоціями з усіма, хто звернеться, а я звертався.

Деякі родичі намагалися пропонувати альтернативні варіанти – наприклад, вступити в морехідну академію. Багато моїх знайомих і друзі батьків були здивовані, коли дізналися, що документи на вступ я подав тільки в ДЛАУ, а для мене це був єдиний розглянутий варіант – іншого я і не припускав.

Навчання

У старших класах я перейшов до ліцею, де, крім звичайної шкільної програми, було 11 різних предметів англійською мовою (лексика, релігієзнавство, історія США, граматика, ділова англійська мова тощо). Це дало хорошу базу для навчання в Кіровограді. Другий семестр навчання я закінчив на 5 балів. Цей рівень підтримував і до кінця навчання – ДЛАУ я закінчив з червоним дипломом.

Після закінчення навчання було півроку очікування роботи, а після цього закрутилося і понеслося: перенавчання, тренажери, перевірки і знову навчання. Але це вже було вузьке і конкретне навчання, дуже потрібне, тому тут без варіантів: розбирався, навчався, питав у колег. Світ авіації багатий на обізнаних людей, які охоче підкажуть.

Вперше за штурвалом

У січні 2013 року нас відправили до Вільнюса на тренажер, а в лютому ми в гарній формі сиділи за штурвалом справжнього В-737. Мені було 23 роки.

Перший мій політ відбувся на другому курсі академії – це був ознайомлювальний політ в аероклубі, куди ми поїхали з другом. Коли після цього ми сиділи і ділилися враженнями, підійшов татів колега і запропонував політати ще – як виявилося, він був інструктором. Він дав мені відчути всю повноту управління цим літаком.

Перший навчальний політ трапився дуже спонтанно і несподівано: я зібрав всі необхідні документи для проходження практики і очікував, коли мені дадуть вказівку їхати для її проходження. Одного вечора пролунав дзвінок – вранці я повинен бути готовий до від'їзду. Звичайно ж, я бігом зібрався і вранці стояв в очікуванні. Дорога на автобусі була дуже довгою, особливо на ПАЗику – як потім з’ясувалося, в дорозі ми провели більше часу, ніж тривали наші польоти. Я виявився першим з групи, тому інструктор, що зустрів нас, давав мені рознарядку на політ і знайомив з аеродромом дорогою до літака. Сам політ пройшов швидко, але інструктор був настільки хорошим, що вражень і знань залишилося дуже багато.

Уперше на Boeing ми літали на аеродромному тренуванні, а вдруге, через два дні, вже були пілотами на регулярному рейсі. Ми приїхали в аеропорт «Бориспіль», для нас був виділений цілий 737-500 і одна зі смуг аеропорту. Ми виконали по 6 злетів/посадок, що зайняло по півтори години кожен, але цей час пролетів настільки непомітно, що виникло відчуття, що ми тільки почали. Задоволені і щасливі ми поїхали додому, а через два дні на мене вже чекав перший робочий рейс до Відня. Інструктор був настільки цікавий, що спілкування і навчальні настанови переривалися тільки на процедурні моменти і переговори з диспетчером.

Згодом, через велику кількість рейсів, відчуття притупляються, але будь-який такий приємний момент згадуєш з усмішкою.

Робота в SkyUp

Я сім років пропрацював в іншій авіакомпанії. Мені все подобалося, але питання мого введення в командири повітряного судна відкладалося.

Після консультацій з різними людьми і знайомства зі станом речей в інших компаніях мій вибір уже був очевидний – SkyUp. У компанії хороші темпи росту, багато амбіцій і велике бажання подальшого розвитку, все максимально доброзичливо і відкрито.

Хоча я відразу відправив резюме і чекав, що мене запросять на співбесіду, дзвінок зі SkyUp був несподіваним. Ми досить швидко домовилися про зустріч – я навіть не до кінця усвідомив, що сталося. На самій співбесіді ми довго спілкувалися на різноманітні теми, говорили про різні сфери мого життя, і коли розмова добігла кінця, залишилось бажання поспілкуватися ще.

Після цього було довге очікування технічної співбесіди, яка відбулася через три тижні. Ось за цей час траплялися і побоювання, і накручування, але все склалося чудово, і вже наступного дня після технічної співбесіди мені зателефонували, сказали, що я сподобався і підходжу, запропонували «сісти на навчання» через 2 тижні.

Ще до роботи в SkyUp я чув про компанію багато позитивних відгуків. Зараз, перебуваючи в колективі, можу сказати, що мені комфортно. Це команда, яка завжди підтримує і росте разом.

Професія – пілот

У мене якось склалося, що мої друзі завжди знали, що я буду пілотом і звикли до цього. Мені ось нещодавно друг-однокласник нагадав, що частина моїх білих сорочок, в яких я ходив до ліцею, вже була з петлицями для погонів. 

Люди незнайомі, звичайно, дивуються, дізнавшись про мою професію, починають ставити купу питань, а потім резюмують, що, напевно, мені часто ставлять подібні питання і що мені пора зробити буклетик з відповідями на ТОП популярних питань.

Мене часто запитують, скільки країн я відвідав, тому я навіть спеціально скачав програмку на телефон, щоб вести облік. Згідно з льотною книгою, пілотом я злітав в 41 країну, але більша частина цих польотів була розворотною – це значить, ми прилітаємо кудись і немає часу навіть по терміналу прогулятися, оскільки через годину вже час летіти додому, а літак потрібно підготувати до вильоту.

Усього лише в 11 з цих країн у нашого екіпажу був достатній період відпочинку, і я міг виїхати погуляти.

Авіація – це люди

Тут усі закохані в свою професію, і можна знайти багато друзів. Зараз, коли я буваю у відпустці, то дуже сумую за літаками, тому їжджу на польоти на маленьких літаках або намагаюся полетіти в інші країни, щоб хоч якось переживати почуття польоту.